Практична робота 5 — Основи комбінаторики
П’яте практичне заняття курсу «Основи дискретної математики». Працюючи самостійно за варіантом, ви вчитеся лічити кількість способів зробити вибір: розпізнавати перестановки, розміщення та сполучення, застосовувати правило суми й правило добутку та вибірки з повтореннями. Це комбінаторний фундамент, на якому далі будується класична теорія ймовірностей.
Стисло
| Тема | Правила суми й добутку; перестановки ; розміщення ; сполучення ; вибірки з повтореннями (, ); розпізнавання типу задачі |
| Передумова | Лекція 9 — Теорія ймовірностей (комбінаторика; класичне означення ймовірності) |
| Формат | Індивідуальне домашнє завдання за варіантом — без аудиторного розбору |
| Результат | Оформлені підрахунки до трьох задач (по одній із кожного блоку 3task.md) із зазначенням типу вибірки та формули |
Зміст
| № | Частина | Файл |
|---|---|---|
| 1 | Мета роботи | 1purpose.md |
| 2 | Методичні вказівки (самодостатня теорія + приклади методу) | 2method.md |
| 3 | Завдання за варіантами (домашнє, без розв’язків) | 3task.md |
| 6 | Контрольні запитання | 6questions.md |
Домовленості
- Мова — уся робота українською.
- Домашнє завдання за варіантом. Це індивідуальна робота: студент визначає свій варіант за формулою (де — номер за списком) і виконує лише свій варіант у кожному з трьох блоків. Тому розв’язків не наведено — файли містять лише умови завдань.
- Позначення фіксовані й самодостатні. — факторіал; — перестановки; — розміщення; — сполучення; риска над символом (, ) означає «з повтореннями». Усі означення — у 2method.md.
- Оформлення відповіді. До кожної задачі зазначають тип (перестановка / розміщення / сполучення, з повторами чи без), формулу з підстановкою та обчислення; дуже великі числа дозволено лишати добутком або факторіалом.
- Самодостатність. Уся теорія та по одному демонстраційному прикладу кожного типу (на інших даних, ніж у варіантах) наведені в 2method.md, тож роботу можна виконати без сторонніх джерел.
Підсумок
Комбінаторика відповідає на запитання «скількома способами?», і майже кожна така задача зводиться до двох ідей. Перша — дві правила лічби: несумісні випадки («або») додають, послідовні кроки («і») перемножують. Друга — два запитання, що обирають формулу: чи важливий порядок? і чи дозволені повтори?. Їхні чотири відповіді дають чотири схеми — розміщення (а при — перестановки ), кортежі , сполучення і сполучення з повтореннями . Навчившись правильно ставити ці два запитання, ви зведете кожну з тридцяти задач роботи до однієї короткої формули — і водночас підготуєтеся до класичної ймовірності, де відповідь є відношенням двох таких підрахунків.